Так попалась нам  печать загадка...
вот что пишет Нечитайло

князь Михалко(Михаил)Юриевич
Святой Георгий в рост,по сторонам надписи
Архангел Михаил в рост слева должна быть надпись... МIХА

а вот что   думает  уважаемый Каспер..

Печатку цього штемпеля я не бачив. Аналоги іншого штемпеля - приписують Ігорю-Георгію Ольговичу-Михайловичу, сину Олега Святославича, брата Всеволода Ольговича. Чи так це, достовірно сказати важко. Проте, дуже близько до правди.

Вислая печать Владимира (Василия)Мономаха
в. Василий - русская надпись

Вислая печать, Днеслово - св. Дмитрий

князь Святослав (Михаил)Всеволодович
Княжеский знак-архангел Михаил с жезлом и державой.
по Нечитайлу №327-328

Вислая печать, Владимир Всеволодович Мономах

Печатка боярина Мирослава
Київська Русь. Перша половина ХІІ ст.

На лицьовій стороні печатки розміщено півобертом поясне зображення першомученика архідиякона Стефана. Його права рука притиснута до грудей, а ліва – простерта до неба у зверненні до Господа, якого уособлює проміння з неба. Ліворуч від фігури святого залишки напису: ST|E (Στέφανος – Стефан).
На зворотній стороні сфрагісу напис кирилицею чотирма рядками: Ñ6ÏÑІ|ÃІÌÐÎ|СЛÀÂ|А (Спаси Господи Мирослава).
На печатці у молитовному зверненні вжито не християнське, а світське імʼя – Мирослав. Воно не належить до княжих; це вказує на те, що власником булли був саме боярин. Подана на молівдовулі формула «Спаси Господи», у порівнянні з «Господи, помозі», не була поширеною на сфрагістичних памʼятках і побутувала у першій половині ХІІ ст. З літописних джерел відомо про життя кількох однойменних бояр: Мирослава Гюрятиновича, Мирослава Андрійовича та Мирослава Хиличева онука. Кожна з перелічених осіб, задіяних у державних справах, могла використовувати цю буллу для скріплення своїх листів.
Іконографія св. Стефана з представленої печатки не має аналогів серед візантійських сфрагістичних памʼяток. Ще більше звузити коло пошуків власника молівдовула можна звернувшись до монументального живопису. Ні в Софії Київській, ні у Михайлівському Золотоверхому соборі, які були взірцями для копіювання ікон – св. Стефана не зображено у такій поставі. Це спонукає до пошуку власника молівдовула поза середовищем київського боярства.

ПСРЛ. – Т. ІІ. – С. 295, 321, 325; Mayerhofer W. Die Ikonographie... – Р. 86–87.

Архангел Михаил-княжеский знак..

И Вот как  Уважаемый Каспер  проводит  атрибуцию..
  Я думаю, що це печатка Святослава-Михаїла Всеволодовича. Пізніше, він змінить цей (дядьківський) знак, додавши й друге перехрестя.

Колись я вже писав про цю колізію:

"Святослав Всеволодович на князівському столі вперше фіксується у 1140 р. у Новгороді. Його знак привертає до себе посилену увагу через подібність не на батьківський, а на дядьківський. До знамена Ігора Ольговича додане друге рамено на лівому зубці. Складається враження, що племінник отримав власність від старшого дядьки, про що свідчить “перепятнання” саме його знаку. Можливо пояснення криється у тому, що Ігор був бездітним і Всеволод свого часу заключив із ним “ряд”, пообіцявши передати по собі Київ. У такому випадку стосунки між племінником та дядькою могли активізувати ланцюг певних домовленостей, у тому числі і виділення небожу якоїсь частки майна не з батьківщини, а уділу дядька. Паралеллю може слугувати дещо подібна ситуація, що мала місце приблизно в той самий час у Мономаховичів навколо бездітного В’ячеслава Володимировича".

Мені відома ще одна печатка цього штемпеля.

Вислая печать Всеволода Ольговича

Святой. Федор-Архангел Михаил.
Вислая печать князя Мстислава Ростиславовича

Мне видится надпись МН/НА по бокам от святой Мины
Днеслово-Изображение Святой Мины.
Нечитайло второй том № 67
  Уважаемый Каспер  определяет так ---печатка полоцького єпископа Міни (1105-1116 рр). Відома з 1909 р. Опублікована у Яніна. Т. 1. № 93.

Вислая печать Владимира Мономаха
Святой Василий-Богородица (Знамение)

Вислая печать святой? - св. воин?